3й день

Якщо казати по прямій, то я пройшов 18 км, але якщо додоти ще ті відрізки де я блукав серед будинків, то треба ще кілометрів 5ть додати. Бо Козин — це місце шикарних палаців, які тут розміщенні вплотну один до одного і ті місця, що по мапі мали бути загальними пляжами, тепер просто приватна чиясь територія за забором.

Крім будинків розкішних у Козині ще є шикарна набережна, з гойдалками, лавочками, квітами та екзотичними деревами. І от йду я по цій набережній і сидять троє малих, років 4-5. Побачивши мене тикають пальцем та питають у батька, який курить у стороні : «а хто цей дядя?». Мені так цікаво стало і я зупинився і представився сам, сказав що пішки йду на море, ночую у наметі чи у садибах у добрих людей, спитав у малих чи вони люблять походи, сказали що люблять, а на море вони не ходять, а літають на літаку. Запропонував їм, як виростуть, подумати про таку ідею пройтися пішки на море без прив’язки до транспортних засобів. Посміхнулись тай я пішов собі далі.

А далі я зустрів Ольгу, яка створила коло свогу будинку на загальній території велику красиву клумбу, де і дерева і квіти вкрили ділянку коло дороги. Такі люди мене надихають найбільше, бо маючи палац, вони наводять лад і на навколишній території, сіючи і доглядаючи красу для всіх перехожих. З такими людьми ми точно створимо Щлях Творця, де кожен ставши творцем вкладеться у спільну радість.

Садиб я у Козині не знайшов, але знайшов багато баз, які практично не працюють, є думка, що такі місця найкраще підійдуть для туристів шляху, треба тільки то питання трошки розкрутити. Взяв декілька контактів керівників, з часом розкручу ту ідею. А зараз я в Українці, заночував на піщанному березі річки Стугна.