28й день

Коли мене питають де я зараз йду ?) часто відказую таким знаками ))

Ранком прокинувся я під грушою серед лугу, корови, що йшли собі на пасовище вже підганяли мене своїми рогами. А я що, я все розумію, збираюся та йду. Буквально пройшрвши в глиб села зупинився коло колодязя, поруч ще і шовковиця росте, тут і поїв і напився ))) знімаю рюкзака, перевіряю чи є відро у криниці (таке буває часто, що відра немає), та і набираю собі воду. Коли чую гукають з хати навпроти «доброго дня! чоловіче і куди це ви з таким рюкзаком?» , «на море!» кажу, «ого! Чуєш, Наталя, ото він на море йде» з глибоким здивуванням та якоюсь радістью повідомив чоловік своїй дружині за парканом. «А заходьте до нас, вам чаю чи кави ?)» , наче і поспішаю, та зайду, чого ні «Як приємно, від кави не відмовлюся». Зайшов у двір, а там вже пані Наталя накрила стіл, яєшня, кава, хлібчик, городина різна.

Пан Сергій гука до столу. Сідаю, розповідаю трошки про дорогу, про те, що вже бачив, які висновки зробив, про життя своє повідав, про те, що до такої ідеї походу мене підштовхнуло, що розвиваюся різностороньо і сайти роблю, і тур-походи, і масажі, от тільки ні на чому поки не зупиняюся одному.

Сергій показав свій огород і сад, розповідав про булі подорожі, як багато всього об’їздив і сам (він працював водієм) і з сім’єю : і Карпати, і Крим, і по центру України, і десь за Байкал. Цікаво то було слухати, а ще додав пару історій про продукти молочні, що доводилося йому як шоферу возить. Про те, що на фермах, де молочну продукцію роблять , самі хто то робить то не їдять, що там на лінію заходить 80% олії пальмової і добавок різних + тільки 20% молока.

А там де він зустрів справжніх корів на фермі і запитав, що ж це у вас за марка така, що ви молочне випускаєте із молока, так тут йому прямо сказали : «ти тієї марки не найдеш у магазині, ми працюємо напряму на Верховну Раду, все відправляємо прямо туди», от такий собі верховний кооператив.

Цікаві історії коли вони з реального життя, а не з телевізора, бо потім пан Сергій перейшов більше на обговорення політики не живої, а більше телевізійної (розважально-показушної, я її так називаю), таке мені вже стало слухать важко, тому я перебив Сергія і сказав, що я про то не можу говорити бо немаю відповідних точних знань, а пустословити і будувати догадки з того, що вещають, то як на мене, тільки дарма витрачена енергія життя, тут і сам пан Сергій погодився, що щось його вже занесло. Ось так ми і порозумілися, і поспілкувалися, і поїли разом. Дали мені на дорогу трошки зелені та огірочків (багато не беру бо нести то все) , побажали успіхів та я собі і пішов далі натхненний, радісний та бадьорий.

Десь через годинку сонце вже через силу припікало, знайшов місцину із тіньочком, а поруч теж колодязь і хатка. Посидів у тіні, відпочив, жар минув, думаю піду наберу води : пішов глянув у колодязь, є вода, є відро. А відчуття, наче хтось за мною стежить, ну нічо, часто людям все цікаво, нехай собі зазирають. Я набрав з відра собі повну флягу, у відрі ще лишилася вода, я згадав, що можна арафатку змочить і потім нести її мокрою на шиї, тоді буде простіше і свіжіше йти. Я не подумавши, прям у відро арафатку і вкинув, і тут ще не встигла арафатка торкнутися води, як виходить з двору жінка і починає мене сварить, мол : «я тут воду пью, а ви тут арафатку кинули у відро, то хтось ноги миє у відрі то ще щось!! От не хочеться колодязь на замок ставить, а видно прийдеться», я навіть не зміг в той момент і вибачитися, якось так вона мене пресанула, що я тільки тихо витягнув арафатку, вижав з неї воду, вилив воду із відра і сказав «відро то чисте, але згоден, видно вам то мало приємно», вона розвернулася і пішла геть, назад у двір. А я зібрав речі і пішов далі, довго ще думав, як би себе поводити наступного разу більш впевнено та вірно в схожих ситуаціях. І згадував, що як на дачі то ми у відро що воду носили і кепку могли кинути, щоб змочити і полотенце, і нічого страшного в тому не було, та і тут, я був певен, що та жінка після мене відро не дезенфікувала милом, а так далі і набирала ним воду, і що може навіть діло не так у арафатці, як у бажані тої жіночки знайти привід на мене посваритися. То як з телевізора що : всі навколо вбивці, злочинці, гвавтівники. Якщо так бачити, то таке і знайдеш, а не знайдеш, так додумаєш і таки знайдеш ))

Така тоді сформувалася помітка : що люди у людях розкриваються своїми думками! якщо шукати у кому розкритися радістью — знайдеш, якщо грубістью — так само. А цікавіше, що таким чином, мені здається, формується і людське оточення, а з оточення і все життя, життя індивідуальне — життя колективне.

Йшов пішки до самої ночі. Зараз по плану проходити цілюся не менше ніж 30км. Там де пройшов, там ліг і заснув, наразі ночую у наметі, але є бажання якось і без нього переспать, комарі не дають.