15й день

Якось довго не міг виспатися, а як прокинувся, то відчував важку голову і стан вареного яйця. Йшов і думав, що то таке, може втома накопилася, а може комарі багато крові випили, може то через кліщів, що мене кусали… багато запитань, багато думок, а стан не проходить.

Думаю, ну нічого, зараз трошки пройдуся і розімнуся, головне почати йти і все пройде. Пройшов пару км, а стан той самий. Взяв каріматік розклав серед лісу, покуняв хвилин 15ть, протер очі і прийняв рішення, що моя задача зрозуміти, як з цього стану кислого вийти природнім способом.

Спочатку розбувся, бо під ногами почалася спокійна трава, помітив що босим йти по траві вже краще стає, а як дійшов до річки Рось і пірнув у воду, то все — змив моментально всю втому, якісь зайві думки і накрути, все пішло геть! Я знову бадьорий, я знову живий. Без кави та інших стимуляторів. Вода, особливо прохолодна, то благо і велика перемога! Я і так це знав, але ось сьогодні дуже чітко відслідкував і ще раз вам нагадав ?

річка Рось, хутір Хрещатик
Вже періодично моя голота всім починає муляти око ? а я що, я хочу показувати все так як є по правді… тому вибачайте, але цього разу я подумав арафатку простірнути, якраз і сонце хороше, має висохнути скоро. Тому купаюся у ній ?

Ну що сказати, знову прийшла потреба роздягатися, бо глибокий брод. А роздягнутися це ж не показуха, це реально зручна штука, щоб не мочити труси, бо сохнуть будуть довго. А так пройшов голяка, вийшов одягнувся і далі пішов.

Річка Рось так цього року розлилася, що частина коротких дорог просто затопилася. Не просто мені було це все зняти в кіно, та ось результат, знов вибачаюся за наготу, але прошу змиритися ))

Так стається, що на шляху, крім нових людей зустрічаюся і із старими прятилями та друзями. Певний, ви як колись будете йти Шлях Творця, то це теж стане нагодою зустрітися з кимось із своїх по шляху. У мене сьогодні це Богдан! Ми познайомилися роки два тому на Аватарі в Лебедівці, а зараз, коли я йду до моря, Бодя мені маякнув, що він живе не далечко від мого шляху, що проходить через Хутір Хрещатик. Домовилися з ним зустрітися, а я і кажу : » Слухай, друже, я там собі садибу відмітив, що хотів би відвідать : Гостинний двір на хуторі Хрещатик, то давай коло неї і зустрінемося» , «давай, каже Бодя», а потім скинув мені у месенджер номер господаря тої садиби і сказав, що батько його з тим господарем знайомий, ім’я його Юрій Вікторович і він якраз зараз онучку збирається катати моторним човном, тому мені є сенс його вже набрати, щоб зустріч не зірвати, я то йшов до нього на абум, без попередження. А тут з таким розкладом, я вирішив пана Юрія одразу набрати : «Ало, доброго дня, моє ім’я Валентин, йду пішки до моря, прокладаю Шлях Творця, хочу вашу садибу пропонувать майбутнім туристам-ходакам», «Вау! Круто, до моря, цікаво. І хоч я не потребую реклами, ти заходь, поспілкуємося, якраз і на човні разом катнемо!»

Єєєє, ми з Богданом зустрілися і разом завітали до Юрія. Крутецька місцина, велика територія, газончик зелений, вихід до річки. Виявилося, що Юрій і сам любитель мандрів, і по багатьом країнам проїхав на свому віці. Навіть хотів лишитись жити десь на Кубі чи Еквадорі, та Земля рідна притягує до себе, тож він повернувся і зайнявся своєю садибою, де більше формат сімейного відпочинку ніж кемпінгу чи такого прохожого туризму, тож до шляху доєднуємося ми з Юрієм в основному екоініціативою. Покатались на човні по дельті ріки Рось, виїхали у Дніпро, позбирали по берегах трохи пластикові пляшки, поговорили про екосвідомість та про подорожі, бачили білохвостого орлана! Обмінявшись вдячністью за спільне часопроведення розійшлися по своїх напрямах.

Юрій послухав про Шлях і мою затію та філософію, запропонував включити Підерев’янсько «хробак», раджу і вам зацінити ту історію ))