48й день

Марк прокинувся раненько та почав звонити у саморобні золоті колокола. Після чого відправився у свою маленьку церкву на щоденну ранкову молитву. А я тільки переніс намет із сонця у тінь і знову заснув.

У цей день жара наче вже була не така виснажлива та і мух з комарами було явно менше, а коли я підійшов до моря, то на моє велике здивування, медуз теж стало в рази три менше. Чи то Маркова присутність якось вплинула магічно, чи то Рейд зміг не тільки комах відігнати а і медуз ))) але цього дня я купався сміливіше і радісніше.

Поки готував собі ранковий сніданок, Марк заявив, що має бажання поплавати на човні тому я лишаюся у скиті за головного. «У вас є човен!?», поцікавився я «так, мені його якось подарували добрі люди», натягуючи морську кепку та посміхаючись сказав Марк.

— А ти як хочеш, то можеш теж брати поплавати
— Звісно хочу, тільки як сонце спаде, десь під вечір

На тому і зійшлися, я пішов їсти у затінок, а Марк пішов у лиман молитися та відпочивати у човні.

Місце, де знаходиться Марків скит якраз у центрі острова. В цьому місці острів Джарилгач різко розширюється, але коло скита ідеальне місце в тому плані, що вихід є і до моря і до лиману. У лимані не глибоко, десь по пояс, дуже прозора спокійна вода та взагалі не було медуз. Тому чілити у човні тут саме те.

Після Марка на човен засів я і погріб вниз по лиману вздовж острову у місця в яких я ніколи ще не бував. Якісь цікаві птахи, острівці, на одному навіть хрест встановлений. Вітер легенько наганяє хвилю, а я сиджу собі і чищу варену криветочку, що Марку заніс його знайомий Юрій, а я якраз опинився вчасно, щоб допомогти той улов посмакувати, тільки от на березі мухи закльовують якщо такі морепродукти з’являються у відкритому просторі, а тут сама благодать : я їм, рибки теж їдять — усі при ділі і усі задоволені. «Даааамс», подумав я поглядаючи на червоне сонце, що поступово готувалося запірнути за горизонт «от такого відпочинку тут і уявити собі вчора не міг, як швидко все змінюється. Сьогодні так прекрасно, що аж і їхати не хочеться».

Ввечері спокійненько перекусили овочів, попили чаю з халвою, Марк навіть умудрився мені в дорогу спакувати поїсти (консерва, хліб, помідор, огірок і кілограм гречки), гречку я відмовлявся брати навідріз, та Марк був незламний, тому прийшлося нести із собою назад на Лазурне, ще кіло гречки. Ну нічого, буду у Миколаєві, то там з кумом зваримо та зїмо, це ж уже не проста гречана каша буде, а прям монастирська, від монаха )))

На вечері Марк дав мені ще декілька настанов, помолилися та розійшлися по спальних місцях. Правда потім, як я вже спав у наметі, бачив через сітку, як Марк ще довго ходив по пласкому даху свого скита то в одну , то вдругу сторону : видно молився, а я поступово засинав із вдячними думками про цей самий кращий день на острові Джарилгач у монаха Марка у гостях.

П.С.

Монах Марк відчайдушно пропагандує відмову від Ідентифікаційних номерів, перекреслює чорним маркером штрих кожи на товарах, каже що той, хто має номер — той зрадив Христа і має негайно відмовитися від того порядкового номеру. І це він розповідає мені кожного разу, як я з ним бачуся. Саме то питання я не досліджував, сказали зробити мені колись ІН я і зробив, а для чого і нашо… може він і не треба зовсім?)