34й день

Прокинувся на краю села Нововолодимирівка, виліз ліниво з намету, ух як же важко зранку розкочегаритися, але збори намету мене підбадьорюють і дають зарядку хорошу. Зібрався, бачу дядько пса вигулює, ай думаю спитаю за озера що тут на мапі, чи можна там купатися. «Нє!», каже, вода смердюча, там не покупаєшся. Ну що ж, піду далі. Ставлю собі напрямок на районний центр Березнегувате.

Сонце світить, та не сильно, усе наче у димці. Вирішую йти не по прямокутній дорозі, а зрізати через поля, дорога тут наче є і веде у потрібному напрямку. Не пожалкував, надивився красот та ще і на алею плодючих дерев натрапив, наївся.

До Березнегуватого поки дійшов, то пару раз потом вмився, а на краю містечка мені показали де є джерельце, я одразу туди, омився з пляшки і тут одразу, як я зняв водою джерельною втому то і дощик згори мене вкрив )) ото я вже натанцювався та нарадівся.

Як у село глибше зайшов, то відчулася якась трохи гнітюча атмосфера, сірі люди, або грязні, або п’яні, субота, вихідний. Знайшов кафеху з вуличними столиками, поставив павербанк на зарядку, квасу купив на розлив і засів звіти писати. Поки писав, то коло мене декілька компаній змінилося за столами, а меню у них все те саме : горілка, якась дешева водичка, горішки… і страшно, і сумно, та певно якийсь в тому Вищий задум теж є. Намагаюся в усьому бачити ту Вищу Справедливість, та не завжди виходить її зрозуміти, коли дивлюся, як так люди спиваються, можу для себе то виправдати тільки як : природній відбір.

Виходив із селища відпочивший та радісний, спека спала, знову йду у дорогу. На краю селища набрав водиці джерельної, поставив мітку до с. Тернівка, що коло річки Інгулець, люблю ночувати коло річок, або озер. Довго ще я йшов дорогою. Приємно було коли одного разу зупинилися хлопці і поцікавилися куди я і звідки, запропонували поїсти чи води, та я сказав, що в мене все є і вони поїхали собі далі. Йшовши через поле, по ліву руку від мене в кілометрах п’яти носилися блискавки та бив грім. Мене тільки краєм бурі трошки підмочило, але вже як доходив до Тернівки, то помітив, що тепер і за моєю спиною йде хмара та скоро накриє і мене. Ця ситуація радувала мене мало, оскільки мій тент від палатки трошки порвався і я хотів його заклеїти, навіть клей купив, та по такій погоді в мене зробити латку булоби дуже складно.

До села ще кілометр, а дощик вже почав накрапати маленький, а за спиною чую, що у мені ще хвилин 20ть і накриє… починаю думати, може до когось у хату попроситися на ніч, та вже пізно, бачу з далеку село і розумію, що вже навіть світла там ніде не світиться. Прийшла думка, може на якусь стару закинуту хату з живим дахом вдасться залізти і там заночувать, та на самому краю селе мене «вже чекало» шикарне місце, як на замовлення. От на самому початку села стоїть тут ферма і є в неї якісь такі тамбури криті, метри чотири у довжину і три в ширину, якраз те, що мені треба. Я саме у той тамбур і запірнув, а тут ще і столик із якихось палетів. Ну просто все, як під замовлення. Розклав намет, на столику зробив місце, щоб підклеяти тент, включив телефон і помітив, що тут навіть інтеренет лайфівський 4джі працює, ну прям не місце, а віп котедж ))) я і звіти усі скинув в фб та інсту і в наметі, навіть тент не натягував, добре собі влігся спати. А вночі ще довго злива лила і вогні блискавок періодично блимали під звуки падаючого дощу, а я собі спав і наповнювався силами на день наступний.