25й день

А прокинувся я на галявині господарства Сашка, що у селі Гутницька. Встав раненько, поки жари немає, вірвався на город на полуницю, потім ірги поїв (ягоди смачнючі на фото). От і Сашко вже прокинувся, гороху мені на дорогу зеленого нарвав та чаю розсипного самозбираного смачненного вручив, а я водички набрав чистої та вийшов. Сашко мене провів до краю села, та ще одну хату показав, де теж його власність, але рук і часу доробити немає. А я йому і про свою затію нагадав, що от жеж, давай ініціативну групу зберемо, та реставранемо у радості та святі під звуки барабанів ту хату : Саня дуже рівноважно то вислухав і відповів з посмішкою «Подумаємо ))». А мені того і наразі вистачить, я сам ще йду і багато думаю, як то все в перспективі гарно вистроїти, щоб усі лишилися у виграші : люди й природа. Ось така система мене приваблює найбільше.

Дивлюся по карті куди йти далі, не зоорієнтувався і як став наче на тверду землю, а нє!! То болото, права нога по коліно тепер у грязюці, а грязюка точно цілюща :)) але не зручно якось йти, в наступній калабані помив ногу, трошки сандалі, які вже розлазяться, але то й цікаво спостерігать, як сандалі у шльопанці перетворюються по ходу, теж усе зайве скидають, як і я )

Думав-рішав, як в результаті вибрав ідти у селище Цибулеве. Йду по полю, як дзвонить Владимир Репка, я в нього позавчора гостив, каже як там і що, а я йому кажу, що йду у Цибулеве, а він мені : «слухай, а там же є цікава садиба — Музей ,зелена садиба Гайдамацька Сiч, рекомендую відвідать», я так і зробив і знаєте, я там на добу так і залип.

Як потрапив я на Гайдамацьку Січ, то мене зустрів щирокий простір, наповнений елементами історії різних часів: жорна, камені з вибитими на них рунами, чистокол з вартовими вишками, металеві ржаві елементи бою, а ще будиночки мазанки красиві та види неймовірні на чарівні простори. Знизу річечка тече і всюди вказівники, що де. Там Скеля Перуна, там поетичні зустрічі, там місце коваля, а тут гончарня. Вже як познайомився з власником Володимиром Вознюком, то дізнався, що на цій території проходить щорічний фестиваль народної творчості «Чута Фест». Володимир із сім’єю вже більше 10ти років вкладається у розвиток цих місць. Колишній військовий, геодезист, історик та просто завзятий до життя він прагне виховувати патріотизм, свободу та волю надихаючи своїм живим прикладом інших. Володя рідновір і ми багато розмовляди про релігію, богів та сучасний світ, говорили і про перспективи сільського туризму і про свідомість людей, що зациклені у містах, про спільне бажання розкривати цінність природи усім, хто прагне до того.

Мене тут смачно нагодувалита напоїли кампотами цілющими, на десерт я наївся шовковиці з дерева у дворі, а ночувати пішов просто у райське місце. Там у долині, униз із садиби, є річечка маленька, спокійна та тиха, що оминає каміння та притягує погляд, як виграє на її поверхні сонце то вечірнє червоне, то жовте ранкове