22й день

Прокинувся у апібудиночку в селі Чмирівка, тут розміщається екопоселення Чарівне і вчора ми тут разом святкували свято Сонцестояння. Я глянув на годинник, 4:20 ранку, ясна річ, я ж спав на вуликах від того так швидко і виспався. Одразу піймав думку зібратися та йти далі і не зволікати, бо поки сонця і спеки немає я зможу легше пройти сьогоднішню дорогу. «Ей!!», зупинив я себе » хлопче, та куди ти вічно біжиш, я ж вирішив, що маю заскочити ще у гості до Роми, вигуляти разом його кіз, поспілкуватися про життя на селі і розпитати його про всю красу та складнощі, котрі зустрічаються у переселенця на шляху до своєї мрії — жити серед чистої природи». І правда, вчора ж домовився з Ромою на 7му ранку до нього у гості )) покуняв трошки, встав і пішов на ставочок покупався, перекусив та вийшов до Романа.

Роман, як і всі, хто переїздить у село, вчиться всьому. Тут вам і медогін і вулики, і теплиці і огороди, і кози і дерева, і оцет робить і сири вистоює, і трошки вина цього року зробив і навіть масажі людям по місцевості робить!! Оце я розумію : розвиватися різностороньо )) Пройшлися з Рманом, вигуляли кіз, багато усякого філосовствували, але так приємно від тих розмов, відчуваю, що є люди які трансформують свій не простий життєвий досвід в якісно новий стан самого себе. На мою думку це і є певного роду Алхімія, в якій продукуються розуміння вічних цінностей не на рівні слів, а на рівні світосприйняття і проявляється у це все у простих щоденних справах. Я був присутеій і під час доїння кіз і навіть по стаканчику молочка ранкового козячого з Романом випили.

Далі Рома пішов лікувати людей масажами, а я пішов по рюкзачок у апібудиночак допакувати та вирушати далі. По дорозі у Чмирівці зезаскочив глянути місцевий гостьовий будинок, де зупинилися гості зі Львову, що приїхали на свято. Зайшовши у будиночок, я побачив те, що прагну зробити по всьому маршруту Шляху Творця : проста хатка мазанка, стіни заштукатурені, дах не тече, розетки є, на підлозі матраци і декілька дерев’яних лежанок. Туалет на вулиця, от єдине душу літнього немає, але вцілому такого типу хатів я на Шляху зустрічав по селах багато їх треба тільки трошки підреставрувати і можна надавати на ночівлю паломникам-туристам.

Дійшов до села Матвіївка, тут підкинули мене на телезі до магазину. Скупився трохи, перекусив. Та далі на село Цвітне моя дорога лежить.

Плоди стигнуть, як мої думки. Скоро зможу практикувати «їсти тільки з дерев». Все настає, коли готовий то прийняти, не шукаю а вчу себе приймати

Ну от як про таке можна не написати!?))
Йду собі селом, чую дядько у дворі воду наберає, я йому гукаю «чи допоможете, води можна набрати?!», «так, звісно! Заходь!»
Зайшов, поки воду набирав, познайомилися, я розповів, що на море йду, що Шлях Творця і все, що є. А Микола мені і каже : «а хочеш меду, я пригощу, дам тобі у дорогу, у мене пасіка і мед свіженький»)) «Давайте», відповідаю і фоткаюся на пам’ять, щоб показати, що не злодії і злочинці, а відкриті люди і доброчинці навколо по шляху живуть !

Бізнес розвивається, можна по Шляху і манікюр зробити, якщо буде потреба =)

У Цвітному мене зустрічає господарство Володимира, що тут і кіз і овець вигулює і ріпку вирощує і взагалі досвід життя на землі багатий має. Поселили мене у дерев’яний будиночок з очеретяним дахом коло галявини прекрасної. Тут схожого типу будиночки штуки 4ри, то якраз для туристів продумане житло невеличке, але доста зручне. Сьогодні ночую тут, а вже завтра буду детальніше досліджувати Цвітне, та його екопоселення Світолісся.