20й день

Прокинувся я в Мельниках у Яблуневій хаті. Навколо стіни вапняні білі, за вікном сонечко і сад плодовий. У снах були приємні дівчата, так смішно стає, як снятся мої знайомі хороші подруги, що зненацька обіймалися всю ніч у снах зо мною. Не полінився, пішов до криниці і змив ті чари соромні з тіла та волі. Хух, от тепер інше діло, тепер думка знову з небе стрімко лине, а не до землі сонносолодко хиле, вростаючи корінням, спрага до короткочасної насолоди ) згадую історію про Одіссея та сирен, що манили моряків і топили їх живцем. Думаю, ті сирени не так вже від кожного чоловіка і далекі, як може здатися.

Заскочив на територію Мистецький фест » Крутий Заміс», поспілкувався з хлопцями про майбутні плани по будинках та деревах на Шляху Творця. Кажуть, от того року саджали вздовж дороги дерева, цілий ряд горіхів, а через тиждень хтось ті дерева просто викопав і собі вкрав. І от як злитися на тих не гідних.. як робити алею, щоб не крали дерева.. тут згадую документальне кіно про те, як відновилася природа за період пандемії «Год который изменил Землю», так там є момент, коли індуси замість того, щоб ганяти серед ночі пострілами слонів з полів, висадили слонам окрему ділянку де ті змогли пастись собі окремо. Може і тут так якось треба рішать питання пробувати, висадити дерева і написати : «ці дерева для наших спільних нащадків, якщо вам потрібні саджанці і у вас немає коштів , позвоніть нам і ми видамо вам на висадку саджанці безкоштовно, а ці що ростуть, будь ласка доглядайте!»

Взагалі, прктика пішої ходьби вже зараз навіть на 20й день мене дуже чітко налаштовує на певні усвідомлення особистісного щосекундного вибору, а за кожну цю секундочку я сам несу відповідальність, і бачу як дає паростки те, що я сію у своїх думках, справах та словах.
А далі по дорозі селище Буди, тут розташована садиба Ясний день, що заснували анастасіївці Олексій та Тетяна. Вони вже доста багато років ведуть тут своє господарство та розвивають туризм. Олексій випікає хліб, майструє руками, будує з саману, проводить глибокі масажні практики, з дружиною саджають сад, ростять дітей, проводять ретрити у себе. Ось так у природі пізнають себе і відкриті до світу природи, людей та гармонії. Зайшов тут у Будах до дуба 1000літнього, козацька історія, церква, корчма, магазинчики, та все таке.. як багато автівок льотають туди-сюди, туди-сюди. Так і бачу, як сім’ї грають у квест, що треба відмітитися в різних місцях, бо на роботах по п’ть днів пружина стискається, щоб потім прострілити. Так у нас вихідні, погнали : Холодний Яр — чекін, Монастир — чекін, Дуб Залізняка — чек, о ооо корчма, сіли поїли — чек .. а я заповільнений, у мене все якесь цільне, не окреме виходить. Між локаціям не прольоти з комахами на лобовому склі, а вітер із хмарами, і поля і трави, і запахи і спів пташок, все як симфонія заходить, і оргазм не ціль — а весь шлях , розумієте про що я ?)

Навіть як пишу це все, це теж створюється у спокої, тиші, під спів пташок та подих вітру, а не у сірому офісі, якщо пощастить, то хоч з вікнами. Заради цього, я вважаю, є сенс трудитися, щоб не стати тією біговою крискою.

Через поля і на Чмирівку, там екопоселення Чарівне. Завтра буде свято Рівнодення, один із найсильніших днів у році. До Чмирівки так і не дійшов, закохався в види з пагорбів і подумав тут зупинитися заночувати, а коли дізнався що молода сім’я Лугових тут створює своє ранчо, то я без сумнівів рішив тут заночувати і познайомитися з Ранчо сім’ї Лугових поближче, а поки сонце не сіло то побіг на джерело Живун, тут вода з сріблом цілюща. Як прийшов до джерела, то неочікувано потрапив на костюмовану виставу Театр в лісі, що казати, чарівна подорож виходить, я щасливіший з кожним днем. І дуже багато пізнаю корисного і потрібного, але то вже більше для особистих розмов ніж для фб. Всім миру та добра, а завтра вже буде поселення родивих помість «Чарівне» та святкування Рівнодення !