17й день

Прокинувся я десь о 10й, поки просушив усі речі і зібрав рюкзака, вже 11та, а на 12ту у мене зустріч у Буддійському храмі. Блін, запізнююсь. Схопив речі вийшов на трасу, піймав попутку та підїхав до шикарного парку. Приємні такі тут скульптури про вічне і про баланс жіночого та чоловічого.

Не особливо хтів по шляху заходити у міста, але зараз я зайшов у Черкаси і не можу стримати захоплення, яка благодатна атмосфера панує у мені. Вітер, трави, літо, квіти, яка краса!

Перше місце, яке відвідав : Буддійський храм Білий Лотос. Відчуття, як неначе потрапив у гості до якось свого давно закарбованного на рівні днк знання істини і простоти. Ця історія зустрічі про рівність, про свободу, про гідність та роботу по самовдосконаленню. Буддизм мені дуже близький по розумінню об’єднання на рівні душі. Шляхів багато — вершина одна. Для мене це Шлях Творця. Дуже раджу завітати, у неділю тут день екскурсій.

Пляж то окреме життя, тут такі хвилі шалені, прям море, тільки не море а Дніпро. Зустрівся із Ариною, вона спеціаліст по місцевості. Я би радив Аріну, як знавця місцевих, язичницьких та буддійських тем, що існують тут у Черкасах. Долина троянд, вид із гори, ну правда ж не погані вийшли світлинки ?

Далі саме цікаве, куди і як рухатись далі!? Маю намічений вектор Холодний Яр, і там у селі Жаботин є невеличка садиба Крішнаїтського типу : Врінда — Ашрам. Та туди два дня ходу. Хм.. по середині між Черкасами та Вріндаашрамом є якась точка гори на карті : Шаєва Гора. О, підходить, іду туди !!! Але з міста таки виїду якось на транспорті. Доїхав я прямо у Вергуни, а далі 2години пішки і я на місці. Дорога спочатку через ліс, а потім через неймовірне чисте поле, де проворуч тече ріка, вербовою косою огорнута, а позаду сідає сонце у рівненький горизонт, під співи цикад і квакання жаб.

Як рухав на Шиєву гору то ще у Черкасах чоловік на зупинці, розказав мені, що коло гори є Святе джерело Пантелеймонове. І є чоловік, що усю гору хрестами обклав, що він чи характерник, чи християнин, бува на Афоні і отримав ведіння, що гора Щаєва, то маленький Афон, і йому, цьому старцю допоможе Пантелеймон, щоб гору преобразити. Через якийсь час тут почало із землі бити джерело, поступово його тиск зменшився і джерело преобразилося у колодяць. От би зустріти того старця, бо місце тут дійсно дуже прекрасне. Як ночував тут у наметі, то відчував як вібрує земля підомною, а дерева виграють на вітрі якусь особливу мелодію життя.