49й день

Як виходив від монаха Марка то прокинувся о 4й ранку, по будильнику, щоб дійти до Лазурного по спокійному сонцю.

Прокинувся і поки збирав речі то бачив декількох дельфінів, що припливли до берега на сніданок. Але саме чарівне, що відкрилося мені так це зграя оленів, що бігли по лиману у схід сонця!!

Коли вже всі речі були спаковані я відправився у сторону Лазурного по пляжу пішки. Йшов і відчував, як на мене находить якесь розчулення, таке буває часто, особливо коли зустрічаю схід сонця, а тут ще і фінал Шляху Творця, і прожив пару днів з монахом… йду весь такий емоційно розкритий, у думках літаю та мрії виплітаю. Через годинку ходу вирішив зупинитися та покупатися. Рірнув раз, пірнув два, пірнув три … «Ааааа!!!! йока мока тьху!!!» під час фінального пірнання я впилявся всім обличчям у медузу!! Такого я ще не ловив удару )) пекло, як наче сковородку приклав до лиця. Пробував мазати «спасателем» навіть відтерати отрути пекучу пробував перекисью — нічо не помогло, так і йошов я далі з пекучим лицем та помітив, що всі мої романтичні думки стерлися з горизонту, тепер вся увага на обличчі. Якраз поки дійшов до переправи на Лазурне, все і пройшло, а мені потім розповіли, що проти медузного опіку добряче горілка чи спирт допомагає, якщо протерти ним місце опіку.

Далі був блакар на Миколаїв і дуже неочікуване та цікаве відчуття-враження, коли ми пролітали у автівці за пару хвилин місцями, де я йшов по години три.