47й день

ЇХАВ У РАЙ, А ПОТРАПИВ У НОВІ ВИПРОБОВУВАННЯ :)))
Як прокинувся рано на пляжі то сонце тільки починало свою ходу по небесному морю. Коли час підійшов до обіду, то я вже весь вливався потом! А у морі не скупнешся, бо там ціла купа медуз, що постійно жалять. На березі купа комарів, що готові тебе з’їсти вмить, особливо коло колонки, де воду поки накачаєш, то вже і нагодуєш нове покоління тих комах, а навколо сонце накалює усе так, що простір плавиться прямо на очах. Доповнює всю картину розпечений як сковорідка пісок під ногами.

Трошки згодом я почув звук моторного човна, що причалив до берегу зі сторони лиману. Вийшов, дивлюся : два чоловіки, один з бородою, другий без, монаха Марка з ними немає. Чоловіки тягнучи важкі пакети підійшли ближче до Маркового скита, де я сидів на сходах, привіталися. Виявилося, що це священики Платон та Серафим, що приїхали у гості до Марка на декілька годин, а самі вони із Добропілля, що я там позавчора проходив пішки :))

Платон та Серафим започаткували у Добропіллі монастир і вже активно наповнюють його життям, Марку вони привезли мед власного виробництва, хліб, овочі та вино кагор. Провівши службу у невеличкій церквушці, що тут стоїть, ми сіли пообідати разом. Розмовляли про різне, трошки пили винця і вже день якось став налагоджуватися, хоча жара не спадала і комарів менше не стало. Приблизно о годині третій священики викликали місцевого рибалку, що привіз їх сюди, та відправилися назад у цивілізацію, а я знов лишився самий у збудованому притулку серед здоровенного острову. Сидів і думав, а чого я тут сиджу : Марка немає, комфорту для писання тут немає (мріяв сидіти собі кайфовесько та писати думки з подорожі), міг би прям зараз зі священниками чухнути на Скадовськ, а там вже куди завгодно можна їхати. Та таки лишився, із самого початку вирішив бути тут до понеділка, тож як би не було : буду слідувати першочерговому плану. Якщо Марк так і не з’явиться, то буду просто сидіти тут і читати Євангеліє, попиваючи вінішко, що лишили Серафим та Платон.

Відкоркував нову пляшку, відкрив Євангеліє і почав читати. Цікаво так себе тут під час цього процесу відчував, але через пів годинки чую човен якийсь знову зі сторони Скадовська прибув : дивлюся у вікно — монах Марк!!!

Я вискочив до нього на зустріч, привітався, він поступово, але згадав мене, згадав, як я приїздив і з туристичними групами і з батьками. Трошки згодом він розклався, окунувся у морі та дістав декілька балонів Рейду від комах. Признавшись, що ці комахи і його вже тут дістали тому він поїхав за цією зброєю, щоб дати їм достойну відсіч. Зарядивши два балони, Марк як Рембо почав ходити по всіх приміщеннях ціє його забудови та пшикати комах по всіх кутах!! Після травки комах таки значно поменшало, що дозволило дихати легше. Сонце вже спадало до заходу, а Марк справив у церкві службу по фіналу попросивши дозволу у Причистої Марії почастувати себе і мене вином, я приготував картоплю і ми випивши з ним по кружці вина сіли за стіл.

Багато говорив Марк усякого, я більше слухав, але і свої запитання чи зауваження вдавалося вставити. Спілкування з Марком трохи вимотує, бо говорить зачасту він. Не зупиняючись він може говорити годинами і його розповідь завжди перетікає з одного у друге, але і цей момент я сприймав, як певного роду тренування, тому слухав усе та підкреслював головне для себе, адже його устами зі мною розмовляють самі Вищі Сили, я так собі це приймаю, тому спокійно за тоапезою переварював майже кожноге його слово.

Так і діло до ночі прийшло. Ми прочитали молитву та розійшлися по своїх спальних місцях, Марк у келію, а я у свій намет.