39й день

Ранок почався у Кемпінгу КОЗАК, що у селещі Миколаївка, недалеко від Нової Каховки. Я прокинувся і пішов досліджувати кемпінг. Зручні туалети, душеві, коло місць під намети є розетки та працює wi-fi, що у моєму випадку дуже оптимізувало перебування у кемпі. На території є барчик, альтанки з мангалами, пляж з пірсом та воллейбольним полем, але саме топове тут так це байдарочки. Байдарок на кемпі є в розмірі на велику компанію, тому сюди часто навідуються групи з ближчих регіонів та центрів. Короче кажучи досить комфортне та приємне місце, як для відпочинку, так і для ночівлі. Відмінність від попередньої бази Олімп у тому, що тут зупинятися можна тільки в наметах (окремих будинків немає), та немає загальної кухні для готування їжі, хоча мангал у користування надається вільно.

Вийшов з бази Козак та попрямував на Каховку. З правого берегу Дніпра, прям перед дамбою є селище Козацьке, ух там і розвалини. Бачив маєток Трубецького, масштаби вражають, як тільки уявлю, що колись це все жило і доглядалося, то аж голова обертом від захоплення. Чого варті тільки сонця світанки з вікон того палацу.

Але крім руїн до нашого часу природа зберегла вічні нерукотворні водоспади, що тут наповнюють життям і своєю мелодією цілий півострів зелені і спокою. Я покупався під двома водоспадами, ух!! Яка ж там водичка бадьора, я як тільки їх побачив, то тільки від розуміння, що от прям зараз я під ними окунуся, вже виділявся гормон щастя, що вже казати про мій стани після омовіння, це блаженство, ще і сонечко світило, тому добре одразу і обсох і вигрівся.

Обійнявшися із водоспадами я попрямував на дамбу. Така могутність на дамбі відчувається, скільки сил та ресурсу було в це все вбахкано, страшно навіть уявити. Ідеш по ній і бачиш, як по ліву руку плещуться об бітонну загорожу хвилі водосховища, а по праву вниз у прірві тихенько біжить вода, чи місцями, де вона виринає із під турбін, виникають завертюхи, як наче галактики, що створюються а вже за мить розчиняються у піні.

За дамбою я одразу потрапляю у Нову Каховку. Йду по тінистій набережній і не можу нарадітися цій місцевості : тихі вітри хитають лагідно різні цікаві рослини і дерева, уся берегова лінія пронизана струмками та ключами с джерельною водою, в одному із таких ключів я і набрав собі водички.

На загальному пляжі багато молоді і радості, а поруч із пляжем навіть є купель з холодною водою, що затікає сюди із струмка. Планую маршрут через риночок і на вихід з Каховки. По дорозі зацінив центр міста, сподобалися і місцеві люди, доста відкриті і доброзичливі. Нова Каховка дуже зайшла, я би тут навіть пожив якийсь час, так мені прям тут тепло якось стало, але то колись, а зараз скупившись я прокладаю маршрут за місто і далі на Нову Маячку до пустелі. Такі тут назви цікаві, як після Монастирища вийшов, то все почалося з приставкою Нове )) я і по відчуттях теж таке відловив, що там на каменях коло ріки Інгул, 1го червня я дійсно якось наче переродився, особливо після тих важких переходів, що були до нього. Цікаво буде послухати спостереження майбутніх ШляхоТворців, що після Монастирища вони будуть відчувати.

Ось уже скупився, прямую за місто, бачу йде тропа вздовж каналу я і пішов нею, а там трохи трава була по ногах била. А я собі йшов і йшов, як гляжу на ноги, а там кліщів по 5ть на кожній нозі, і всі так і лізуть до гори. От я їх стряхував, і натерпівся я за ту тропу, що тягнулася зо два км, через кожні 100м скидував тих кліщів. Помітив, що є такі місця де їх прям багато, а є де взагалі немає, хоч і трава висока і умови наче ті самі, так і не поняв від чого то залежить, але я взяв за звичку у всіх місцях де йду по траві поглядати на ноги і якщо кліщі не зустрічаються, то роблю це рідше, а якщо є то частіше. В результаті так ніоден кліщ з тої тропи в мене і не впився.

А я дійшовши до виноградників звернув на трасу. Йшовши по трасі, де їздять машини я йду вздовж тією смугою, що машини їдуть мені на зустріч, мені так подруга водій пояснила, що треба ходить так, щоб водій знав, що ти його бачиш. Сонце вже сідало, а я втомившись йти вздовж такої оживленої автотраси, побачив дорогу через поле і пішов нею, але вже через хвилин 40к як стемніло я зрозумів, що я серед якихось корчів, дорога закінчилася, і як йти далі непонятно, хоч і напрямок я знаю по навігатору. Короче кажучи, прогрібся я якось через ті корчі, вийшов в скошене поле і прям серед поля, де було рівненько я і поставив намет. Цього дня мені вже далі йти не хотілося зовсім. Тому я собі мило ліг та заснув поставивши будильник на 5ту ранку. Пройшов я сьогодні кілометрів 27м, до Нової Маячки не дійшов кілометрів 8м, ну то нічого страшного, завтра раненько встану та до сонцязеніту планую бути вже у пустелі.