8й день

Як не смішно, та я досі у місці сили : Балико-Щучинці. Вже стільки раз згадую в своїх дописах про це місце, що кожен, хто читає мав би вже собі сюди подорож планувати.

Прокинувся раненько у хаті старовинній, реставрованій сучасно, красиво. Тут в перспективі багато проектів запускається, хати поступово оживають, природа відновлюється. Є проект по відновленю степу, через розведення диких тварин у відкритому просторі (ревайлдінг), є проект лендард фестивалів, молодіжних еко-тусовок, веселих творчих компаній, мобільних будинків.

Прокинувся в домі і згадав, як радісно вчора «випадково» зустрівся із Анею, а потім і Яном та Ярославом. Аня повідала, що були плани вже їхати, та чомусь вирішили ще на день залишитись, так і зустрілись, я ж без попереджень по суті прийшов. І радісно було вечір нам проговорити, ровесники всетаки це велика співзвучна сила дякую ребяткам за теплий прийом. На годиннику 8ма, пора, підйом. Пішов на джерельце, облився водою, дорогою захопився природою яру — наче якась амазонія.

По плану мав багато ідей, та періодично я все пускаю по інтуїції і не всюди домовляюсь про зустріч на перед, ось так я промазав з Звенигородом (ретритний центр), прийшов, а господині немає на місці, буде аж ввечері, ну та нічого, хтось може наступний відкриє то місце.

Далі вирішив зробити відхил від маршруту, заскочити через каскад озер на Уляники. Тут два є місця по темі Глемпінг з кінним господарством поруч, та ретрит центр.

У Ретрит центрі «Турья», мене ще заздалегіть попередили, що буде в ці дати ретрит закритий, тож як би не хтіли прийняти, нажаль, не зможуть навіть на чай запросити. Діло зрозуміле, наступного разу вже точно якось зведе Вища Сила. А я направлявся через озера, до глемпінгу «Шатро». На озерах мене накрило дощем, трошки промок, але за дощем зразу сонце підсушило, зустрів по дорозі лебедів та цаплю білокрилу красиву, ганявся за нею, щоб красиво зазняти, піймав, заспокоївся і далі пішов крокувати. Як до того Глемпінга пройшов стільки часу, то виявилося що господар теж поїхав десь у справах. Я вчора його набирав, він не відповідав, а сьогодні я полінився попередить, от і розминулись, зате я Глемпінг зацінив зі сторони, бо до того навіть і не бачив уживу, що то за такі гламурні шалаші.

Пора повертатись на основний маршрут, але по асфальту топать 5км з моїм мішко, та ще і по тій самій дорозі що йшов сюди, для мене це буда якась каторга в уявленнях, тож спробував машинку зупинить. І о чудо, перша ж машина стала: «кидай рюкзак у багажник та застрибуй сам!» Я від радості аж трохи розгубився, та багажник відкрив, наплічник закинув і от я вже несуся наче на крилах ! Підвезли мене якраз у ту точку же я зійшов до озер. І далі пішов до набережної , де так мене звабив захід сонця і атмосфера, що вирішив прям тут і заночувать. Завтра буде новий день, тож посплю та наберуся сил.