9й день

Не день , якийсь супер забіг! Багато місць відвідав, які навіть і не планував. Родові поселення, ретрит центри, арт садиба…

З Щучинки вийшов на дуже гарну лісову дорогу, тут такий глибокий подих і запах лісу, чиста свобода.

За лісом почався степовий більше вид, зліва до Дніпра обрив, а справа будиночки селища Родових Помість «Роси». Казали мені хтось якось, що всі з’їхали звідсіль, а насправді тут дуже навіть живуть люди. Родові помістя, то такі зачасту екологічні будинки, які будують прихильники ідей з книжок «Анастасія». Одна із основних таких постулат, що життя гармонійне можливе тільки на природі і треба вміти так жити максимально незалежно від міста. От так група людей зібравшись до купи, виїхали у чисте поле, саджати сади, з глини й дерев підіймати будинки. І по правді сказати, за ці багато років життя їм дійсно є що вже показати й розказати. Є тут і свої традиції та правила: у кожної сім’ї по гектару, під відповідальність, землі. Великій родині — два гектари. Загорож тут як таких немає, зачасту дерева чи кущі, такий собі живий забор. Тут земля не партнер, що я в нього саджаю і їжу собі маю. Тут земля для людей, це можливість власного проростання, тобто той гектар через роботу з ним стає частинкою тебе. І по приходу у гості віддають шану території господара, як йому самому. Про Шлях розказав, обіцяли, що обговорять разом на зібранні це питання, щоб поступово запрошувть в гості тих, кому проникнутись їх традицію дійсно цікаво.

Наступна зупинка була у Ігора Петько, він заснував своє поселення вже майже перед Ходоровом. Поселення «Цвітуще», тут він з дружиною та донькою живе, ще поступово даєднуються однодумці. Ігор і Каріна побудували собі тут будинок із глини (практично за копійки) і вже більше 10ти років тут живуть і не сумують. Грядки доглядають, дерева саджають, малу виховують і в майбутнє споглядають. Ігор доста відкрита людина, каже як хто захоче приїхать і тут оселитись землі вистачає, матеріал під ногами, а проект він із радістью допоможе намалювати, бо вже і досвід немалий в тому має. Є тут й будиночок для гостей окремий, можна навідатись як гість на декілька днів, а можна з наметом, як прохідний — головне попередить.

У Ходорів вийшов до Дніпра пройшовся, трошки посидів, видом надихнувся. На село Ромашки моя дорога далі, там є садиба Писанка, туди завітаю. По дорозі рішив скоротити дорогу, виявилося то ділом не простим. Потрапив на хащі кропиви, довелось пробиватись і шлях собі по ходу пробивати. Ноги оппік, в павутині заплутався, та виліз і нарешті вийшов на пряму вулицю. Поки йшов на Писанку по дорозі зустрів знайомих і згадав, що у Ромашках ще є один ретрит центр, де завідує зараз Ігор !

Зайшов, а він якраз масалу варив, попили та поговорили, про шлях я ідею озвучив, все зрозуміло, цікаво і добре. Тут у нього для розміщення є кімнати в будинку односпальні, зала для практик, є і місця під кемпінг і баня. Тож для шляху ця садиба підходить максимально.

Далі до Еко-простір «Писанка» дійшов, вже навіть трохи смеркати почало. Я привітався з хазяйвами Катерина Дудка та Ігорем. Почастували мене тут одразу фруктами, пирогом й квасом ? пройшлися по їх величезній території, подивився будинок. Тут вже не ретритна, більш артова атмосфера. Перегляд різних фільмів на проекторі попиваючи вінішко, розмови про вічне, робота з мистецтвом. Є літній душ і місця під намети, плануються літом події цікаві відкриті, тож як відгукнеться «Ромашки, арт і мистецтво з неповторними природними видами на небо» то не зволікайте, можете вже сюди на розвідку завітати.

Далі маю серьозний забіг з Ромашок у Малий Букрин, там ретритний центр Рея, мене вже чекають, тож я не зволікаючи «тисну на педалі». Прийшов вже затемна, нагодували від душі, відпочив, помився. Забіганий але щасливий у солом’яному бунгало розмістився.