10й день

Далі дорога лягла по асфальту у Великий Букрин, до пермакультурного екоцентру Сад Душі. Тут мене Вероніка Коломієць зустрічає, в курс справ вводить, що де у них на грядках проростає. Пермакультура — то така наука, де визначають, що як правильно можна саджати, щоб все у гармонії співросло. І ціль закрутити процеси таким чином, щоб добрив хімічних не класти у землю, при тому щоб все добрий давало врожай і вся Земля перетворилась на рай ) У Саду душі є хатка невеличка але доста простора, де на пічці можна собі повалятись на палаючих дровах, є місце під кемпінг душ літній для туристів. Є різні грядки, кущі і дерева й про кожне Вероніка може розказати достатньо, передаючи таке величезне натхнення, як люди через себе стільки знань пропускають з душею. Фундук червонолистий мені виділився якось яскраво, а у майбутньому тут виросте цілий лісосад який вже заклали. Тож як ваш інтерес лежить до рослин і земельної справи, або вас цікавлять польові трави і чаї, то вам сюди буде точно цікаво завітати. Майстерклас якраз нещодавно по ферментації чаю відбувся, та попереду літо, тож ще будуть тут цікаві події!

А я наївшись, погулявши по саду, вирушив далі у глиб Трахтемирову гуляти. І так до високих краєвидів як дійшов, то хмари згустились і мене конкретна накрила залив з градом, я весь промок. Так лило добряче що навіть дощовик не спас. Трошки у лісі ховався, але куди діватися я далі пішов як трохи дощь стих. Дійшов до хатки Скіфа, Олег Георгійович живий та здоровий, у гості правда не кличе, боїться корони. А я і не напрошусь, головне перестрілись, я далі пішов до таємного місця.

Тепер от лежу на каріматі і чекаю, коли зможу вийти з палатки гуляти. Трава весоченно здорова була по дорозі, а тут у секретному місці рівненько й акації захищають, як янголи білокрилі. Вчора дістав кліща під пупком заліз у м’якеньке місце. Та то не страшно, буду здоровий )